Є одна стара італійська пісня у якої приспів дуже простий: «слова, слова, слова». В ній йдеться про те, що інколи є кимось лише на словах і робимо все лише на словах. Але не вчинках. Щодня ми використовуємо слова, щоб спілкуватися. Щоб переконувати, або обманути. Щоб освідчуватися в кохані, або розривати стосунки і зраджувати. Наші слова є важливі. І якими вони є насправді показують лише наші вчинки. Слова Ісуса були повновладні, бо Він через слово зціляв і звільняв людей від зла.
А які є мої слова?
І чи співпадають мої слова із моїми вчинками?
