Доволі часто наше небажання щось робити ми виправдовуємо тим, що інші цього теж не роблять. Можемо інколи хотіти бути як інші, але ми не інші. Кожен з нас є індивідуальністю, є особою. Єдиною, неповторною особою. Ніхто з нас не проживе чуже життя. Кожен має свою власну дорогу до Бога, до Неба. Спільнота потрібна для підтримки на цій дорозі. Але пройти її маємо ми. Не дивлячись, чи хтось йде цією дорогою чи ні. Для нас найголовнішим є те, щоб йти цією дорогою з Ісусом.
