Це дуже гарна метафора, яка описує небажання навернутись. Ніхто не любить темряву, але її можна полюбити більше, ніж світло. Простими словами, ніхто не любить гріх, але він швидше (хоча і короткочасно) приносить те, чого людина шукає в чесноті - щастя, насолоду, спокій. Тоді, коли ми довший час використовуємо замінники, тобто гріхи, то чесноти можна покласти на поличку недосяжного, а згодом зненавидіти їх, спочатку в собі, а потім і в інших.
Протилежна картина робиться, якщо людина любить світло, вона відкидає замінники на поличку скрайнього і непотрібного, чого б нікому не запропонувала замість добра.
