Коли хтось називає нас вівцями, то нас це ображає. Бо вівця, це зазвичай не розумна тварина, яка довіряє безкорисливо господарю. А ми не хочемо такими бути. Ми хочемо самі керувати своїм життям. Хочемо бути розумними. Проте духового ми все ж таки вівці. Вівці, які дуже часто думають що вони найрозумніші і потрапляють у різні небезпеки. Тому Бог дав нам пастиря. Того Хто буде рятувати нас із небезпеки, буде захищати від хижаків, буде шукати нас коли загубилися. Цим пастирем є Ісус. Він єдиний добрий або гарний пастир. Єдиний, хто віддав своє життя за нас, щоб ми не блукали, а були разом. Йшли разом на вічні зелені луги, туди, де зможемо відпочивати і радіти разом із нашим Пастирем.
