Маємо земних батьків. Ті, кому ми завдячуємо своїм життям. Ті, хто люблять нас такими, якими ми є. Не завжди ми їх розуміємо або розуміли. Не завжди вважали їх добрими, через їхню недосконалість. Але вони для нас є образом Бога. Бога, якому я теж завдячую своє існування. Бога, який любить мене і турбується про мене. Бога, який завжди готовий вислухати мене. Бог, який, врешті, завжди є досконалим. Чи люблю я Його як свого Батька? Чи довіряю я Йому так, як своїм батькам?
