Інколи бувають моменти, коли здається все валиться. Ми нічого не можемо зрозуміти. Нам важко. Відчуваємо себе покинутими, самотніми. Може зʼявитися теж злість на інших, ба навіть на Бога. Можемо тоді відкинути Його. Вирішити, що такий Бог мені не потрібний. Геть, як ті учні, які вирішили піти від Ісуса. І все ж Ісус їх не зупиняє. Не переконує в тому, що вони не так все зрозуміли. Відпускає їх. Відпускає, бо мають вільність. Однак питає в апостолів, чи вони теж хочуть піти. Питає це щоразу, коли нам важко, коли зʼявляється бажання піти від Бога. Яку відповідь Йому дамо?
